Маліївці

Палац в Маліївцях

Палац в Маліївцях

Це місце сміливо можна назвати наймальовничішим куточком Поділля. Крім палацу Орловських, з яким по красі, довершеності, витонченості, гармонії не може конкурувати жодна подільська резиденція, в Маліївцях зберігся старовинний парк з двома ставками, фонтанами, стилізованою під замкову вежу водонапірною баштою. Але головна атракція Маліївців – 18-метрова скеля з водоспадом і печерним гротом.

Палац збудовано прямокутним у плані із блоків місцевого пісковику, які згодом потемніли від часу. Фасади палацу прикрашають центральні ризаліти з чотириколонними портиками тосканського ордера та бічні ризаліти, увінчані трикутними фронтонами. На центральному портику і на портиках з боку парку до недавніх часів містився герб Орловських “Любич”.

В деяких приміщеннях палацу залишилася ліпнина і стукові панно. В бальній залі, яку реставрували в 2005 році, на стінах є зображення музичних інструментів – ріжків, кларнетів, гітар, а на стелі – дві пишні розетки, з яких звисають люстри. Стіни були вкриті орнаментальними малюваннями, а міжвіконні простінки декоровані дзеркалами. Північну стіну обіднього залу займало живописне зображення “Виверження Везувію”.

Скеля в Маліївцях

Скеля в парку

Власники зібрали в його стінах найбагатшу колекцію польського і західноєвропейського живопису, велику бібліотеку і архівні матеріали.

На північ над палацу знаходиться ще одна цікава споруда – водонапірна башта, яка забезпечувала мешканців палацу водою. Збудована на початку ХІХ століття (за іншими даними – у 1900 році). На її даху знаходився оглядовий майданчик з флагштоком. Вежа стилізована під замкову башту, є круглою в плані і має висоту 25 метрів. Завершується вінцем машикулів – навісних бійниць. Віконні отвори прикрашені лиштвами. З обох сторін до башти примикає паркова огорожа, яка замикає по периметру фруктовий сад.

На північ від палацу Орловські висадили фруктовий сад, а на південь на терасах було закладено ландшафтний парк площею 17,2 га. Парк з’явився завдяки відомому європейському паркобудівничому Д. Макклеру та майстру-садівнику Д. Клігеру. Парк закладався у формі кленового листка, відповідним планування й його алей і доріжок. На жаль, зараз первісне планування парку втрачено, а сам від доволі запущений.

На території парку проростають 200-річні дерева сосни Веймутової, чорної та європейської, а також понадвікові дерева ялики колючої сизої та канделябровидної форм, модрини польської, буку лісового форми пурпурнолдистої, горіха чорного, стара бузкова алея. Серед місцевих порід – 300-річний ясен звичайний. Всього – 84 види деревних рослин. Є два штучні ставки, на одному з них – острівець. Добре збереглося джерело питної води з барельєфом лева та невеликим басейном. Як не дивно, фонтан в басейні і досі працює.

Головною цікавинкою парку і усіх Маліївців є самотня скеля висотою у 18 метрів, з якої падає рукотворний водоспад. Це є справді неймовірно мальовниче місце. В самій скелі є двоповерхова печера. Її прийнято пов’язувати із давнім монастирем та ім’ям народного героя Устима Кармалюка. Вважається, що за слов’янських часів тут були язичницькі капища.